Базова формула
У найпростішому вигляді: дані про діяльність × коефіцієнт викидів = викиди. Дані про діяльність описують обсяг процесу: літри палива, кіловат-години електроенергії, тонно-кілометри перевезення, кілограми матеріалу або кількість холодоагенту. Коефіцієнт показує середню кількість газу, пов'язану з одиницею цієї діяльності. Формула проста, але помилка в межах, одиницях або коефіцієнті може змінити результат у рази.
Крок 1 — Визначити мету розрахунку
Методика залежить від питання. Компанія може готувати річний корпоративний інвентар, порівнювати два види транспорту, оцінювати продукт або виконувати регуляторну вимогу. Мета визначає необхідну точність: попередній скринінг допускає середні коефіцієнти, тоді як публічна заява або обов'язкова звітність потребують кращих даних і часто незалежного підтвердження.
Крок 2 — Встановити межі
Для компанії визначають, які юридичні особи, об'єкти та операції входять до інвентарю. Далі встановлюють Scope 1, Scope 2 та релевантні категорії Scope 3. Важливо послідовно застосовувати обраний підхід у різні роки. Межа має бути достатньо широкою, щоб не переносити головні викиди за її рамки.
Крок 3 — Зібрати дані про діяльність
Для палива: літри, кубометри, кілограми або енергетичний вміст. Для електроенергії: показники лічильників у кВт·год. Для транспорту: фактичне паливо, кілометри, пасажиро-кілометри або тонно-кілометри. Для матеріалів: маса, тип, частка переробленої сировини. Дані слід перевіряти на повноту та узгодженість одиниць.
Крок 4 — Обрати коефіцієнти викидів
Коефіцієнти можуть походити з національних інвентарів, міжурядових методик, операторів електромереж, галузевих баз або даних постачальника. Вони мають відповідати виду палива, технології, країні та року. Не можна без перевірки переносити коефіцієнт електроенергії з однієї країни в іншу або використовувати застарілий коефіцієнт.
Крок 5 — Перевести гази в CO₂-еквівалент
Якщо джерело утворює CO₂, CH₄ і N₂O, спочатку розраховують масу кожного газу. Потім метан, закис азоту та інші гази множать на відповідні потенціали глобального потепління (GWP). Результати додають і отримують загальний CO₂e. У звіті потрібно вказувати версію коефіцієнтів GWP і часовий горизонт.
Приклад 1 — Електроенергія
Офіс спожив 10 000 кВт·год, коефіцієнт — 0,40 кг CO₂e/кВт·год. Результат: 10 000 × 0,40 = 4 000 кг CO₂e (4 тонни CO₂e). Це навчальний приклад: реальний коефіцієнт потрібно брати для конкретної країни, року й обраного методу Scope 2.
Приклад 2 — Паливо та транспорт
Автомобіль спожив 1 000 літрів палива. Обсяг множать на коефіцієнт для конкретного виду палива. Коефіцієнт може включати лише пряме спалювання або ширший життєвий цикл. Якщо фактичне паливо невідоме, використовують відстань і коефіцієнт на транспортний засіб або тонно-кілометр.
Приклад 3 — Матеріали та закупівлі
Масу матеріалу множать на коефіцієнт (наприклад, кг CO₂e на кг сталі). Потрібно знати, чи коефіцієнт охоплює лише виробництво до воріт заводу, чи також транспорт та утилізацію. Якщо відома лише сума витрат, можна використати spend-based метод — корисний для первинного скринінгу Scope 3.
Як уникати подвійного обліку та документувати результат
Подвійний облік може виникати, якщо одна й та сама покупка або поїздка потрапляє до двох категорій. Потрібні унікальні джерела даних і перевірка підсумків. Хороший інвентар можна відтворити: для кожного джерела зберігають первинний документ, одиницю, формулу, коефіцієнт і відповідального. Зміни методики між роками пояснюють, а базовий рік перераховують за потреби.
Формула «діяльність × коефіцієнт» є лише початком. Надійний розрахунок потребує чітких меж, якісних даних, відповідних коефіцієнтів, узгоджених GWP, контролю подвійного обліку та повної документації. Кращий інвентар — той, що дає змогу зрозуміти джерела, повторити розрахунок і прийняти обґрунтоване рішення.